Редакційна політика

Кожний рукопис спочатку розглядається редактором та членами редколегії, які є фахівцями у відповідній галузі, які оцінюють його відповідність тематиці й вимогам журнала. У випадку позитивного рішення редактора рукопис передається на рецензування як мінімум двом зовнішнім експертам, котрі працюють у відповідній області. Рукопис проходить сліпе рецензування (себто автори не знають, хто його рецензує). Коментарі рецензентів передаються авторам разом із можливою рекомендацією до перегляду рукопису. Відповідальний секретар журналу повідомляє авторів, чи прийнятий рукопис як такий, що не потребує перегляду, або пропонується внести до нього виправлення та подати знову, або ж він відхилений. Зазвичай цей процес займає до 4 тижнів.

Рецензенти оцінюють рукопис, виходячи з наступних вимог:

  1. Результати повинні мати новизну та наукову цінність.

  2. Стиль та оформлення статті повинні відповідати загальноприйнятим нормам:

    • назва та анотація статті відповідають змісту;

    • матеріал викладено чітко, логічно, послідовно;

    • структурні складові тексту, ілюстративного матеріалу та додатків мотивовані;

    • висновки обґрунтовані та переконливі;

    • використано достатню кількість джерел, які відповідають змісту;

    • рисунки, діаграми й т.п. оформлені якісно.

  3. У тексті наукової статті повинні бути такі елементи:

    • постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними задачами;

    • аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор;

    • виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття;

    • формулювання цілей статті (постановка задачі);

    • виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

    • висновки з цього дослідження і перспективи подальших досліджень.

P.S. Автори не повинні за жодних обставин намагатись ідентифікувати рецензентів та зв'язатися з ними (e-mailом, скайпом, телефоном тощо), аби «роз'яснити дещо»; у такому випадку рецензент зберігає за собою право відмовитись від рецензування. Рукопис, який відповідає вищезазначеним вимогам, є основним і найкращим засобом для авторів виключити усі подібні проблеми

Цей текст, із дрібними виправленнями, запозичений з сайтів декількох журналів, яким, поряд із укладачами цього тексту, редколегія висловлює вдячність.